«Якщо ти купуєш бізнес лише тому, що він недооцінений, то потім доводиться сушити голову над тим, коли його продати, щойно він сягне своєї внутрішньої вартості. Це важко. А от якщо ти зможеш купити кілька чудових компаній, то можеш сидіти на дупі. І це добре.»

«Потрібен характер, щоб сидіти з усією цією готівкою й нічого не робити. Я опинився там, де я є, не тому, що ганявся за посередніми можливостями.»

«Великі гроші — не в купівлі та продажу, а в очікуванні.»

Повсюдно приписується Мангеру й узгоджується з його поглядами, проте жодне першоджерело не підтверджує точного формулювання. Ідея сягає Джессі Лівермора («Завжди вигравало саме моє сидіння» — «Спогади біржового спекулянта», 1923). Подано як «приписуване», а не як перевірений оригінал Мангера.

«Я опанував цей трюк рано. Той дослід проводили з двома зефірками на маленьких дітях… Малюки, які добре вміли відкладати зефірки, — це водночас і ті люди, які досягають успіху в житті. Усе зводиться до відкладеного задоволення.»

«Те, що продиратися крізь це так нестерпно, означає, що люди, які прагнуть легкого задоволення, сюди не суються. Якщо тобі це здається повільним і болісним — нам це, скажемо так, до вподоби.»